Пророцтво вельви

Переклад - Віталій Кривоніс.

Джерело: Журнал "Самиздат".

 

1 Почуйте мене всі

священні родини[1],

малі та великі

нащадки Хеймдалля[2]!

Волієш, Вальфадре[3],

щоб мовила Вельва

сказання про давнє,

що я пам'ятаю.

 

2 Я бачила йотнів,

до віку роджéних,

що мене породили

за давніх-давен.

Дев'ять я пам'ятаю краïн[4],

і дев'ять початків

прекрасного древа межі[5]

глибоко в землі.

 

3 За давніх часів

не було нічого,

ні піску, ні моря,

ані хвиль холодних;

ані землі унизу,

ані небес нагорі,

буяла безодня[6],

трава не росла.

 

4 Доки Бора сини[7]

твердь не підняли,

ті, що Мідгард[8]

ошатний створили;

сяяло сонце

з півдня на стіни,

на луках зростали

зеленіï трави.

 

5 Сонце із півдня,

місяцю дружнє,

правицю простягло

до краю небес;

сонце не відало,

де його хата,

місяць не відав

моці своєï[9],

зорі не знали,

де ïм стояти.

 

6 Зійшлися владики

на долі престоли[10],

священні всі боги,

і радились разом;

ночі й нащадкам[11]

ім'я дарували,

ранок назвали

і полудень також,

присмерк і вечір,

щоб час рахувати.

 

7 Зустрілися аси

на Ідавеллі,

капища й храми[12]

високі звели;

поставили кузню,

добре кували,

лещата зробили,

створили знаряддя.

 

8 В тефлі[13] на лузі

весело грали,

речі зазвичай

мали зі злата,

поки три діви

дуже потворні

не прийшли, турси[14],

із Йотунхейму[15].

 

9 Зійшлися владики

на долі престоли,

священні всі боги,

і радились разом,

хто має двергів[16]

народ створити

з Бріміра крові[17]

та Блаïна кості[18].

 

10 Так був Модсогнір

названий першим

з двергів усіх,

а Дарін - другим;

людських подобизн

багато зробили

дверги з землиці,

як Дарін звелів.

 

11 Нюï, Ніді,

Норді, Судрі,

Аустрі, Вестрі,

Альтйоф, Двалін,

Нар і Наïн,

Ніпінг, Даïн,

Бівур, Бавур,

Бомбур, Норі,

Ан і Анар,

Оïн, Мьйодвітнір.

 

12 Вегг і Гендальф,

Віндальф, Торін,

Трор і Траïн,

Тек, Літ і Віт,

Нюр і Нюрад,

ось перших я двергів,

Регін і Радсвірд,

вірно назвала.

 

13 Філі, Кілі,

Фундін, Налі,

Хепті, Вілі,

Ханнар, Свіур,

Біллінг, Бруні,

Більд і Бурі,

Фрор, Хорнборі,

Фрег і Лоні,

Аурванг, Ярі,

Ейкінск'яльді.

 

14 Час уже двергів

з Дваліна стану

роду людському

назвати від Ловара,

тих, що явились

із ясного каменю[19]

Аурванга моря

на Йоруваллі.

 

15 То були Драупнір

і Дольгтрасір,

Хар, Хаугспорі,

Хлеванг, Глоï,

Дорі, Орі,

Дуф, Андварі,

Скірфір, Аï.

 

16 Альф та Інгві,

Ейкінск'яльді,

Фьялар і Фрості,

Фінн і Гіннар;

хай пам'ятають

весь довгий рід

Ловáра нащадків,

доки люди живуть.

 

17 Аж троє прийшли

із того стану,

моцних і лагідних

асів родини,

знайшли на землі

лежáчих безсило

Аска та Емблу[20],

позбавлених долі.

 

18 Не мали ні подиху,

ані душі вони,

ні теплоï крові,

безкровні обличчя;

подих дав Одін,

душу дав Хенір,

Лодур[21] тепло дав

і колір обличчям.

 

19 Відаю, ясен стоïть,

наймення Ігграсілль,

древо, омите

білим потоком;

роса звідтіля

падає в доли,

вічнозелений

став над Урдбрунні[22].

 

20 З'явились там діви

три велемудрі[23],

просто з тих вод,

й під деревом сіли;

Урд звали першу,

другу - Верданді,

різали руни,

Скульд була третя.

Присуд судили,

життя обривали

всім, хто родився,

долю рекли.

 

21 Війну пам'ятає,

першу у світі,

коли Гулльвейг

списами кололи,

і в залі Високих

спалили ïï,

тричі палили

тричі роджену,

часто, багато;

вона й досі живе.

 

22 Хейд ïï звали,

як входила в хату,

відьма-віщунка,

мудра із посохом;

чари творила, як тільки могла,

чари на розпач,

радість робила

злостивим жінкам.

 

23 Зійшлися владики

на долі престоли,

священні всі боги,

і радились разом,

що мають аси

взяти за викуп,

чи боги повинні

про викуп забути.

 

24 Одін пожбýрив

у військо списа,

почав так війну

першу у світі;

знесли огорожу

кріпості асів,

потиснули ворога вани

на полі борні.[24]

 

25 Зійшлися владики

на долі престоли,

священні всі боги,

і радились разом,

хто небо згубити

зволів підступно,

чи тролям віддати

Ода дружину?

 

26 Тор сам в бій поринув,

сповнений гніву,

- навряд чи всидів би -

такий був завзятий.

Вірні присяги,

землею та морем,

сильними дані,

порушили боги.[25]

 

27 Знає вона про Хеймдалля,

що слух його[26] сховано

під древом святим,

високим до неба;

бачить вона,

як падають води

з застави Вальфадра[27].

Чи знаю достатньо?

 

28 Якось до неï

старий прийшов

суворий ас

та у вічі поглянув:

"Що у мене спитаєш?

Як мене випробуєш?

Все, Одіне, знаю,

де око твоє:

попід прегарним

джерéльцем Міміра.

П'є мед Мімір

кожного ранку

з застави Вальфадра.

Чи знаю достатньо?

 

29 Дарив ïй Герфадр[28]

персні й намиста,

отримав натомість

пророцтва і чари,

линув погляд ïï

світом широким.

 

30 Зріла валькірій[29]

вона всюдисущих,

ладних рушати

до Готів[30] краïни;

Скульд має щита,

а Скогуль інша,

Гунн, Хільд, Гьондуль

і Гейрскогуль.

Нині всі названі

норни Володаря,

ладні рушати

полем валькір'ï.

 

31 Бачила Бальдра[31]:

скривавлений муж,

Одіна чадо,

злу долю спіткав;

стояв, тонкий станом,

високий, на полі,

стрункий і прегарний

пагін омели[32].

 

32 Зробив йому рану

той пагін чудовий,

скорботи політ,

Хьод його кинув.

Бальдрів брат був

народжений рано,

став Одіна син,

ніч проживши, бійцем.

 

33 Він рук не омив,

не чесав і волосся,

доки Бальдра кривдник

не ліг у багаття;

плакала Фрігг

у Фенсалірі

над горем Вальхалли.

Чи знаю достатньо?

 

34 Сплів тоді Валі

пута жорстокі,

міцно тримали

тенета з кишок.

 

35 Бранець лежав

під Хвералундом,

схожий лицем

на підлого Локі.

Там сидить Сігюн,

за мужем своïм

затьмарена горем.

Чи знаю достатньо?

 

36 Зі сходу біжить

отруйна ріка

з ножами й мечами,

Слід[33] ïï звуть.

 

37 Стоïть на півночі

у Нідвеллірі[34]

чертог золотий

родичів Сіндрі[35];

інший стоïть

ув Окольнірі[36],

йотунів хутір[37]

наймення Брімір.

 

38 Дім вона зріла,

далеко від сонця

стоïть у Настронді[38],

на північ дверима.

Отрута стікає

крізь димохід,

критий той дім

плетивом змій[39].

 

39 Там вона бачила:

струмінь тугий

вбрід переходили

клятвопорушники,

підлі убивці

та перелюбники[40].

Там смокче кров

Нідхьогг із мерців,

людей хижо рве.

Чи знаю достатньо?

 

40 На сході сиділа

стара у Ярнвіді[41],

там породила

Фенріра рід[42].

Стане один

з того родоводу

нищити місяць

у троля подобі.

 

41 Тіла шматуватиме

мертвих людей,

обитель богів

червонітиме кров'ю.

Сонячне світло

влітку зчорніє[43],

бурі буятимуть.

Чи знаю достатньо?

 

42 Сів там на кручі

та грав на арфі

велетки пастир,

радісний Егтер;

над ним горлав

у гаю чарівнім

півень червоний

наймення Фьяллар.

 

43 Кричав над асами

Гуллінкамбі[44],

будив героïв

Батька Дружин[45];

інший горлає

у підземеллі

чорно-кривавий

з обителі Хель.

 

44 Гарчить гучно Гарм

у Гніпахеллі,

пута порвуться,

жадібний рине.

Погляд мій мудрий

бачить далеко,

долю богів

сильних я знаю[46].

 

45 Брати почнуть борню,

борóни порушать,

родичі будуть

близьких убивати;

важко на світі,

блудство велике,

час меча і сокири,

тріснуть щити,

час вітрів і вовків,

доки світ не впаде,

жоден з людей

не помилує інших.

 

46 Грають Міміра сини,

оголошено вирок

гуком гучним

Гьяллахорна.

Сурмить Хеймдалль,

ріг у руці,

радиться Одін

з главою Міміра.

 

47 Тремтить Ігграсіль,

ясен поставний,

гуде древнє древо,

йотун звільнився.

Нажахані всі

на смерті шляху,

допоки Сурта

родич поглине.

 

48 Що із асами?

Що із альвами[47]?

Гримить Йотунхейм,

аси на тингу[48],

дверги стогнуть

в дверях камінних,

на горянім шляху.

Чи знаю достатньо?

 

49 Гарчить гучно Гарм

у Гніпахеллі,

пута порвуться,

жадібний рине.

Погляд мій мудрий

бачить далеко,

долю богів

сильних я знаю.

 

50 Хрюм йде зі сходу,

здійняв липовий щит,

Йормунгард[49] обернувся

в гніві великім.

Змій б'є у хвилі,

клекоче орел,

рве мертвих Нідфоль,

Нагльфар[50] надходить.

 

51 Човен зі сходу

рушить з Муспелля[51],

в човні його люди,

а Локі стернóвий.

Велети рушать

з жадібним разом,

з ними і брат

Бюлейста ïде.

 

52 Сурт[52] ïде з півдня

з губителем листя[53],

сяють мечі

на сонці богів,

гори зіткнулися,

відьми погинули,

крокують в Хель люди,

тріснуло небо.

 

53 Прийшло до Хлін

ще одне горе,

Одін став

з вовком на ґерць,

а вбивця Белі

б'ється із Суртом;

мертвим впаде

відрада Фрігг[54].

 

54 Гарчить гучно Гарм

у Гніпахеллі,

пута порвуться,

жадібний рине.

Погляд мій мудрий

бачить далеко,

долю богів

сильних я знаю.

 

55 Прийшов тут могутній

син Сігфадра[55],

Відар, на битву

зі звіром-стерв'ятником.

Бив сина Хведрунга[56],

в серце йому

меча вгородив,

так мстив за батька.

 

56 Прийшов тут прекрасний

Хлодун нащадок[57],

йде Одіна син

на битву зі змієм,

люто вбиває

Мідгарда сторож,

будуть всі люди

кров'ю стікати;

зробив дев'ять кроків

моцний син Фьоргун,

убив його змій,

та ганьби він не звідав.

 

57 Сонце зчорніло,

земля пада в море,

зникають із неба

ясніï зорі.

Гейзер парує

і довго нуртує,

жар заграє

коло самих небес.

 

58 Гарчить гучно Гарм

у Гніпахеллі,

пута порвуться,

жадібний рине.

Погляд мій мудрий

бачить далеко,

долю богів

сильних я знаю.

 

59 Бачить вона:

здіймається з моря

знову земля,

рясно зелена.

Падають води,

злітає орел,

над гребнями хвиль

рибу шукає.

 

60 Зустрілися аси

на Ідавеллі,

про древо землі

могутнє замовили,

згадали вони

величні діла,

згадали Фімбульта[58]

руни прадавні.

 

61 Там мають знову,

колишнім подібні,

тефлі злоті

у траві знайтися,

що мали вони

за давніх днів.

 

62 Будуть зростати

жита без засіву,

зростеться все зламане,

вернеться Бальдр,

житиме з Хьодом

у Хрофта[59] палатах,

в обійсті богів.

Чи знаю достатньо?

 

63 Тут кинув Хенір

прут ворожіння[60],

жити синам

братів обох

випало в домі вітрів[61].

Чи знаю достатньо?

 

64 Бачить вона -

будинок стоïть,

гарний мов сонце,

златом сяє на Гімлі.

Там мають жити

воïни вірні,

там же довіку

будуть щасливі.

 

65 Йде тоді владний

суддя і господар,

сходить могутній

правити всім.

 

66 Йде тоді темний

летючий дракон,

сяючий змій

з Нідавеллір;

летить понад полем,

тримає у кігтях

трупи Нідхьогг.

Тепер вона щезне[62].

 

Примітки і коментарі

"Пророцтво Вельви" ("Völuspa") - пісня, що відкриває "Старшу Едду". Вона змальовує картину язичницького світу, від його створення (того, що вельва бачила чи пам'ятає) до його руйнаціï в годину Рагнарьок і відродження (того, що вельва бачить тепер).

Вельва (вала) - віщунка, чаклунка, від індоєвропейського кореня "vel" - падати, вмирати. Одін здіймає ïï від мертвого сну закляттям (інша версія - просто приходить до неï та обдаровує перснями й намистами), щоб вона розповіла долю світу. В одних строфах вона мовить від першоï особи ("Я пам'ятаю"), в інших - від третьоï ("Бачить вона"). Таке межування характерне для давньоісландськоï словесності.

Більшість сюжетів, змальованих у пісні, мають давнє, ще континентальне походження, проте укладені й записані вони були не раніше ХІІ століття, коли в Ісландіï панівною вірою стало християнство. На думку деяких дослідників, у пісні простежується християнський вплив - мотиви відплати, пекельних тортур, морального занепаду перед кінцем світу тощо. Втім, тема торжества справедливості притаманна і язичництву (де рудиментарно збереглася у казках і переказах), "гріхи" людей, що несуть покарання у світі мерців Хель, відбивають негідні, недостойні поведінські паттерни соціуму "доби вікінгів" (клятвопорушництво, "нічні" цебто підлі вбивства, зваблення чужих жінок), а моральний занепад людей не є причиною кінця світу, а лише його ознакою.

 

[1] Священні родини - боги.

[2] Нащадки Хеймдалля - люди. Хеймдалль - загадкова персона. Дехто з дослідників вбачають у ньому прабатька людей, що діє у "Пісні про Ріга", давши початок трьом соціальним прошаркам: рабам, селянам і воïнам. Він "народився від дев'яти матерів", належить до божественного племені асів (богів ремесел, соціальних інститутів і війни), виконує функцію вартового Асгарду, садиби богів, має провістити Рагнарьок, засурмивши у ріг Гьяллахорн.

[3] Вальфадр (Valföðr) - епітет Одіна, дослівно "Батько Мертвих". Це вказує на редуковану хтонічну природу цього персонажа: Одін є господарем Вальхалли, чертогу мертвих, що пали на полі бою, тобто божеством смерті.

[4] Дев'ять я пам'ятаю краïн - слово "heim", означає "краïна", "домівка", "світ".

[5] Древо межі ("mjötvið") - світове древо, ясен Ас Іггдасілль. Його гілля розкинуте над усім світом і позначає його межу.

[6] Буяла безодня - "gap var ginnunga", дослівно "провалля було бездонне".

[7] Бора сини - Одін та його брати, Вілі й Ве.

[8] Мідгард - світ людей; дослівно - "серединна садиба", "серединний огороджений простір".

[9] Місяць не відав моці своєï - місяць уявлявся чоловічім божеством, тоді як сонце - жіночим, що вказує на архаïчність нордичноï космогоніï.

[10] Долі престоли (rökstola) - можна перекласти і як "престоли долі", "престоли влади", і як "для наради", "радитися".

[11] Ночі й нащадкам - день і пори дня вважалися дітьми ночі, позаяк темрява була старша від світла.

[12] Капища й храми - "hörg ok hof"; якщо "hof" може також означати великий двір, обійстя, то "hörg" - лише язичницьке капище.

[13] Тефлі, тавлеï (töflur) - настільна гра, рід шахів.

[14] Турси (þursa) - прадавні велети, тролі, йотуни.

[15] Йотунхейм - краïна йотунів, хтонічних велетів. Назва походить від "jötna" - "жерти".

[16] Двергів (Dvergar) - тобто карликів, гномів (пор. англійське "dwarfs", німецьке "Zwergen"). Дверги - хтонічні карлики, створені з каменю чи землі, чарівний народець. Я волію залишити це слово неперекладеним, бо викликає небажані асоціаціï. Так, гноми - то радше казкові створіння, та й назву було введено в обіг доволі пізно - Парацельсом, якщо я не помиляюся, а карлики - це передусім люди з генетичною вадою. Тоді як еддичні дверги - сурові, войовничі створіння, яких краще уникати.

[17] Кров Бріміра - імовірно, море. Брімір - інше ім'я Іміра, прадавнього велета. Сини Бора вбили його і створили з його тіла світ: з крові - море, з кісток - гори тощо. Тут, радше за все, мається на увазі морський камінь, бурштин.

[18] Кістки Блаïна - тобто з каменю; Блаïн - імовірно, інше ім'я Іміра.

Далі йде довгий і нудний перелік імен двергів. Деякі з них неважко перекласти - "північний", "південний", "східний", "західний", "новий", "мертвий", "сміливий", "мудрий", "барвистий", "владний", "войовничий", "чарівник" тощо, щодо інших певності нема.

[19] Тих, що явились із ясного каменю Аурванга моря - тут також, імовірно, йдеться про бурштин або про прибережне каміння. Відтак дверги поділяються на два племені: народ Модсогніра і Даріна (старші) та народ Ловара (молодші).

[20] Аск і Ембла - дослівно "ясен" та "верба", нордичні Адам і Єва, перші люди в світі.

[21] Хто такі Хенір і Лодур, достеменно невідомо. Припускаю, Хенір може бути іншим ім'ям Хеймдалля, а Лодур - Локі, бога полум'я, хитрості та підступу.

[22] Урдбрунні - чарівне джерело у корінні світового дерева. Дослівно - "джерело долі".

[23] Велемудрі діви - норни, богині долі. Їхні імена означають відповідно "Доля", "Становлення" ("Нинішнє") і "Обов'язок". Їх можна порівняти з еллінськими мойрами.

[24] У строфах 21-24 йдеться про війну між двома племенами богів - асами та ванами, історичним тлом якоï деякі дослідники вбачають зіткнення між германцями (асами) і слов'янами (ванами, венетами). Вани - боги природних явищ, пов'язаних передусім з водною та земною стихіями. Гулльвейг - золотоволоса красуня, що уособлює жагу до золота, яку вани підіслали до асів, щоби посіяти розбрат. Хейд - інше ïï ім'я, що означає "ясна, яскрава, блискуча". Одін тричі намагався позбутися ïï у вельми непоштивий спосіб (колов списом і спалював тіло), та вона жива і досі. Зрештою аси та вани уклали мир і обмінялися заручниками. У строфах 21-24 йдеться про війну між двома племенами богів - асами та ванами, історичним тлом якоï деякі дослідники вбачають зіткнення між германцями (асами) і слов'янами (ванами, венетами). Вани - боги природних явищ, пов'язаних передусім з водною та земною стихіями. Гулльвейг - золотоволоса красуня, що уособлює жагу до золота, яку вани підіслали до асів, щоби посіяти розбрат. Хейд - інше ïï ім'я, що означає "ясна, яскрава, блискуча". Одін тричі намагався позбутися ïï у вельми непоштивий спосіб (колов списом і спалював тіло), та вона жива і досі. Зрештою аси та вани уклали мир і обмінялися заручниками.

[25] У строфах 25-26 йдеться про те, як боги перехитрили одного велетня (докладніше цей міф описано в "Молодшій Едді" Сноррі Стурлусона).

[26] Слух Хеймдалля - імовірно, йдеться про Гьяллахорн, гучний ріг кінця світу.

[27] Застава Вальфадра - око Одіна, що він його заставив Мімірові, як платню за ковток з джерела мудрості.

[28] Герфадр (Herföðr) - Одін, дослівно "Пан-батько", "Панотець". У тексті залишив ісландську форму, щоб уникнути кумедних збігів та асоціацій.

[29] Валькір'ï (valkyrjur) - дослівно "Ті, що обирають мертвих", богині долі (норни), що супроводжують убитих до Вальхалли, язичницького раю для відважних.

[30] Готи - великий германський племінний союз. Тут: воïни. Отже, валькір'ï вирушають на поле бою.

[31] Бальдр - син Одіна, бог світла, радості й весни. Фрігг, матір Бальдра, так любила своє чадо, що взяла присягу з кожноï істоти на світі, включно з тваринами, рослинами і металами, що ніхто не зробить йому шкоди. Не спитала лише омелу, бо та тоді була ще надто мала, щоб відповідати за своï слова. Локі дізнався про те і вклав пагін омели в руку сліпого Хьода, брата Бальдра. Боги саме бавилися, жбурляючи в Бальдра каміння і списи та радіючи, що ніщо йому не шкодить. Жбурнув і Хьод. І вбив Бальдра. Бо омела, як відомо, штука отруйна. Потім добрі боги відплатили Локі за це (строфи 34 і 35).

[32] Омелу тут описано як деревце або кущ, який росте в полі. Ісландці не сильно зналися на ботаніці, позаяк омела в Ісландіï не росте.

[33] Слід - "лютий, жорстокий".

[34] Нідвеллір - "Поля мороку".

[35] Родичі Сіндрі - дверги. Сіндрі - ім'я короля дверга, означає "Іскра".

[36] Окольнір - "Той, що не холодніє" (лавові поля?).

[37] Йотунів хутір (bjorsalr jötuns) - можна перекласти як "Пивний чертог" або просто "Корчма".

[38] Настронд - "Берег мертвих". Настронд - "Берег мертвих".

[39] Плетиво змій (orma hryggjum) - дослівно "зміïними хребтами"; одначе, судячи з того, що в димар стікає отрута, зміюки там живісінькі.

[40] Перелюбники (þann er annars glepr eyrarunu) - дослівно: "ті, що зваблювали чужих жінок". Якщо у романській Європі звабник був романтичним героєм, то на Півночі вважався в очах громади злочинцем. Але тільки в тому разі, коли йшлося про амури із заміжньою жінкою.

[41] Ярнвід (Jarnviði) - дослівно "Залізний ліс", помешкання відьом і різноï гидоти.

[42] Породила Фенріра рід (інший варіант - "викормила") - себто вовків та хорта наймення Гарм. Фенрір - син Локі, який поглине сонце, а Гарм змегелить місяць.

[43] Сонце зчорніє - імовірно, йдеться про сонячне затемнення.

[44] Гуллінкамбі - "золотий гребінь".

[45] Батько Дружин (Батько Ратей), Herjaföðrs - Одін.

[46] Долю богів сильних я знаю - власне, "römm sigtіva" означає "сильних перемогами", але цей варіант не підходить по ритму.

[47] Альви (alfum) - чарівний народ, молодші божества (пор. англійське "Elves"), духи природи, повітря, стихій. Щоправда, частіше згадуються у казках, ніж в епосі.

[48] Тинг - народні законодавчі збори, рада, віче.

[49] Йормунгард - дослівно "Змій світу", здоровенна морська потвора, що оперізує весь світ. Іноді його порівнюють із біблейським Левіафаном.

[50] Нагльфар - корабель з нігтів мерців (варіант - обшитий нігтями мерців по борту). В Ісландіï мерцям досі ретельно обрізають нігті, щоб не постачати в Хель будматеріал.

[51] Муспелль - очевидно, ім'я вогненного велета, а також краïни його мешкання десь далеко на півдні, де все кипить і горить.

[52] Сурт - дослівно "чорний", підземний велетень-коваль; вулкани - його горни.

[53] Губитель листя (гілля) - вогонь.

[54] Відрада Фрігг - Одін.

[55] Сігфадр (Sigföður) - Батько Перемог, Одін.

[56] Син Хведрунга, він же звір-стерв'ятник - Фенрір. Хведрунг - Локі.

[57] Хлодун нащадок - Тор. Хлодун - інше ім'я Фьоргун, матері Тора.

[58] Фімбульт - Одін.

[59] Хрофт - Одін.

[60] Кинув Хенір прут ворожіння - магічний обряд жеребкування, паювання землі, здобичі, майна тощо.

[61] Дім вітрів - небеса.

[62] Тепер вона щезне - тобто вельва, що завершила пророцтво.

Теги
Völuspá Völva Кривоніс
Поділитись