Третя пісня про Гудрун

Переклад - Віталій Кривоніс.

Джерело: Журнал "Самиздат

 

Херкья[1] звалася служниця Атлі. Вона раніше була його коханкою. Вона сказала Атлі, що бачила, як Тьодрек[2] і Гудрун були разом. Тоді Атлі сильно розлютився. Тоді мовила Гудрун:

 

1 "Що це з тобою,

Атлі син Будлі?

Що дух твій смутило?

Чому не радієш?

Більше, гадаю,

ярли вподобають,

якщо ти промовиш

до люду й до мене".

 

Атлі мовив:

 

2 "Прикро мені,

Гьюкова дочко,

мені у палатах

Херкья сказала,

що з Тьодреком ви

спали разом

та під покровом

любилися лагідно".

 

Гудрун мовила:

 

3 "Можу тобі я

клятву міцну

дати на білім

священному камені[3],

що з Тьодреком я

того не чинила,

що є негідним

мужа і жінки.

 

4 Не обіймала

я воїна плечі,

гідного князя,

жодного разу;

інакше пішла

наша розмова,

скорботою ми

таємно ділилися.

 

5 Прибув сюди Тьодрек,

а з ним три десятки,

жоден не вижив

із трьох дюжин люду;

позбавив мене ти

братів броненосних,

позбавив мене ти

всіх моїх родичів.

 

6 Саксі пошли,

князя південців[4],

він може котел

освятити із кропом".

 

7 Сім сотень люду

до зали ввійшли,

перш ніж ступила

до котла жінка конунга.

 

Гудрун мовила:

 

8 "Гуннар не прийде,

не кличу я Хегні,

рідних братів

мені не узріти;

Хегні б мечем

виправив кривду,

нині сама я

про себе подбаю".[5]

 

9 До споду вона

руки занурила,

з нурту дістала

камінь яскравий:

"Бачите, люди,

нині - я чиста,

нуртом священним

доведено це".

 

10 Зраділо у Атлі

серце у грудях,

коли він побачив

цілі руки Гудрун:

"Хай тепер Херкья

до нурту іде,

та, що замислила

скривдити Гудрун".

 

11 Люди не бачили

видива гіршого,

ніж тої Херкьї

руки обварені;

тоді утопили

дівку в болоті.

Гудрун помстилася

так за образу.

 

Примітки і коментарі

 

На відміну від попередніх та наступних, ця пісня за жанром ближча до народних середньовічних балад, ніж до елегій, і вважається досить пізньою. Мотив помсти покинутої коханки широко відомий у німецькому і почасти у скандинавському фольклорі, тому можливий вплив фольклорної традиції на героїчну поезію. Також певний інтерес представляє змальований тут процес судочинства, уявлення про юрисдикцію. Практика так званого "Божого суду", ордалії, була розповсюджена і за християнських часів, але сягає поганської доби. Щоби довести свою непричетність до злочину та правоту, підозрюваний мав пройти випробування - дістати з кип'ятку камінь або перстень, як тут, або пронести голіруч розпечене залізо, або пройти палаючими вуглинами чи між багаттями абощо, після чого його рани оглядали і робили висновки щодо міри його провини. Був і інший спосіб - судовий двобій (ісл. hólm-ganga, "похід на острів", де і мав відбуватися поєдинок, але не конче там). Вважалося, що вищі сили дарують перемогу невинному (чи його захисникові), а його рани будуть добре загоюватись.

[1] Херкья - у німецькій традиції Хельха, історичний прототип - Керка чи Крека, одна з дружин або наложниць Аттіли, тут - проста служниця.

[2] Тьодрек - остготський король Теодоріх Великий (див. прим. до "Другої пісні про Гудрун").

[3] Священний білий камінь, згаданий у строфі 3, може являти собою фалічний мегаліт на кшталт менгіру; подібні артефакти знайдені на західному узбережжі Норвегії. Припускають, що то були священні місця, де приносили жертви і давали клятви.

[4] Саксі, князь південців - радше за все, тут поєднано особисте ім'я та етнонім: під південцями, ймовірно, йдеться про саксів. Але чому саме правитель саксів може освятити котел - достеменно твердити важко. Можливо, це натяк на континентальне походження сюжету або й самої судової практики.

[5] У строфі 8 ідеться про те, що Гуннар і Хегні не можуть битися за честь сестри на судовому поєдинку, бо мертві, відтак вона сама має себе захищати і пройти випробування.

Поділитись