- Rus
- Ukr
Перша пісня про Хельгі Вбивцю Хундінга
Переклад - Віталій Кривоніс.
Джерело: Журнал "Самиздат
Тут починається сказання про Хельгі Вбивцю Хундінга і Хьодбродда.
Пісня про Вольсунгів
1 За давніх-давен
горлали орли,
падали води
в Горах Небесних[1];
Хельгі тоді,
сильного духом,
Боргхільд родила
там у Бралунді.
2 Ніч була в хаті,
норни з'явились,
щоби шляхетному
долю назвати;
князю судили[2]
славним зробитись,
і серед конунгів
кращим прозватись.
3 Пряли спересердя
вони долі пряжу,
аж у Бралунді
стіни здригались;
нитку вони
звили золоту,
до місяця зали[3]
її прив'язали.
4 На схід і на захід
кінці розвели,
конунгу землі
у владу відміряли;
Нері сестра[4]
кинула нитку
шляхом північним,
судила йому
ті землі тримати.
5 Одне було горе
в Ільвінга сина[5]
й у жінки його,
що радість родила;
крук мовив круку, -
голодний сидів
серед гілля:
"Звістку я знаю.
6 Стоїть у броні
Сігмунда син,
вік йому - день,
і день його нині настав;
гострії очі
в того героя,
друг він вовкам,
буде нам свято".
7 Визнали люди
гідного князя,
казали - прийшло
добро до народу;
з війни повернувся
мудрий володар,
юному князю
часник дарував[6].
8 Дав Хельгі ім'я він
і Хрінгстадір,
Сольфьолль, Снефьолль
і Сігарсволлір,
Хрінгстод, Хатун
і Хімінванг[7],
ще й змія крові[8]
дав брату Сінфьотлі.
9 Так він зростав,
друзям на радість,
берест шляхетний,
радості світло;
витязям золото
князь дарував,
казни не жалів
кров'ю кропленої.
10 Скоро звелів він
війну розпочати;
мав тоді князь
зим лиш п'ятнадцять,
коли він убив
Хундінга моцного,
що правив широко
краями й людьми.
11 Тоді зажадали
від родича Сігмунда
багатства і перснів
Хундінга діти;
змислили родичі
князю розплату,
помсту велику
батька убивці.
12 Конунг не дав
жодного викупу,
рідня не отримала
плати за мертвого;
мовив він, буде
буря велика
сірих списів[9]
й Одіна гніву.
13 Рушила рать
на східку мечів[10],
що мала відбутись
на Логафьоллі;
зник Фроді мир[11]
у ворожнечі,
Відріра пси[12]
берегом бігли,
пожадні до трупів.
14 Сильний сидів
під Орлиною Брилою,
потому як вбив
Альва і Ейольфа,
Хьорварда й Хаварда,
Хундінга чад;
він те вчинив
з родом усім
Міміра списів[13].
15 Аж світло спалахнуло
на Логафьоллі,
блискавки сяяли,
. . .
16 [Тоді бачить конунг -
їдуть жінки]
в шоломах високих
із Хімінвангу;
броні на них
кров'ю залиті,
їхні списи
проміння пускали.
17 Рано спитав
у вовчому лігві
конунг - чи згодні
вершниці-діси[14]
південні додому
з героями їхати
нині вночі;
гуділи тятиви[15].
18 З коня дочка Хегні
схилилась, а битва
вщухла, - і мовила:
"Нині, гадаю,
є інші турботи,
ніж з перснедавцем
пити хмільне.
19 Має мій батько
дочку свою
віддати суворому
Гранмара синові;
кажу я, о Хельгі,
тобі про Хьодбродда,
конунга злого,
котячого виродка.
20 Прийде той князь
нині вночі
[взяти додому
Хегні дочку],
якщо ти йому
поле битви не вкажеш,
чи діву у конунга
не відбереш".
Хельгі мовив:
21 "Більше не бійся ти
Ісунга вбивці[16];
мечі задзвенять,
як буду живий".
22 Слав тоді звідти
всевладний гінців
землею і водами
скликати полки,
мав у достатку
сяйва морського[17]
для воїв охочих
та їхніх синів.
Хельгі мовив:
23 "Веліть мореплавцям
човни готувати,
Брандей полишити
будьте готові!".
Там же володар
чекав на покликану
багатосотенну
рать з Хедінсею.
24 Й від берегів
мису Стафнснес
човни його рушили,
золотом вбрані;
Хельгі в Хьорлейфа
тоді запитав:
"Чи ти вже помітив
князя паскудного?".
25 Юний же конунг
слово промовив,
що зібрано безліч
на Треноейрі
човнів довжелезних,
воїнів повних,
що з Ервасунду
туди вирушали.
26 "Сотень дванадцять
воїнів вірних,
та є у Хатуні
більше удвічі
ратників конунга,
хай буде битва!"
27 Прибрав тоді вождь
на носі шатро[18],
люди його
прокидатися стали,
воїни бачать -
день вже зайнявся,
ратники вправно
ставлять вітрила,
вишиті гарно,
у Варінсфіорді.
28 Весла рипіли,
залізо дзвеніло,
щит бився об щит,
веслували бо вікінги;
рушили хутко,
воїнів повні,
князя човни
геть від землі.
29 Чути було,
коли розбивались
посестри Кольги[19]
об кілі довгії,
ніби у скелі
бився прибій.
30 Велів тоді Хельгі
підняти вітрила,
падали хвилі
на мореплавців,
бо зловорожі
Егіра дочки[20]
мореконів[21]
потопити бажали.
31 Над мореплавцями
Сігрун сама
захист тримала
на всьому шляху,
тож не потрапив
Ран[22] до руки
хвиль олень[23] конунга
при Гніпалунді.
32 А попід вечір
до Унавагару
гарно прикрашені
лодді ввійшли;
дивилось на них
зі Сварінсхаугу
духом смутне
військо могутнє.
33 Високородний
Гудмунд спитав:
"Хто той землевладар,
що військо привів,
чиє ополчення
рушить до берегу?"
34 Сінфьотлі мовив, -
на щоглу підняв
щита він червоного[24]
з краєм злотим;
хвиль вартовий,
міг відказати
конунгу він
словом разючим, -
35 "Скажеш підвечір,
свині зібравши
й сукам своїм
їдла наливши,
що Ільвінгів бачив,
зі сходу прийдешніх,
пожадних до битви,
від Гніпалунду.
36 Буде там Хьодбродд -
серед човнів
Хельгі знайде,
князя, що гребував
битв уникати,
того, що часто
орлів годував,
доки ти вдома
рабинь цілував".
Гудмунд мовив:
37 "Княже, не чув ти
прадавніх переказів,
вітаєш героїв
словами недобрими.
38 Ти пожирав
наїдки вовчі,
власного брата
відомий убивце,
часто смоктав ти
рани в тілах,
серед каміння
Сінфьотлі мовив:
39 "Відьмою був ти
на Варінейї,
брехливою жінкою,
вбраною в брехні;
казав ти, ніхто
не жаданий тобі
з мужів броненосних,
окрім Сінфьотлі.
40 Скессою[27] був ти,
валькір'єю дикою,
гнів на тобі
самого Всебатька[28];
будуть ейнхерії[29]
битися люто,
бабо злодумна,
всі через тебе.
41 Ти дев'ятьох
вовків породив
на мисі Саго,
я був їхнім батьком".[30]
Гудмунд мовив:
42 "Батьком не був ти
Фенрірововкам,
з усіх задавнілий,
кого я згадаю,
тебе ж холостили
на Гніпалунді
турсів жінки
на мисі Торснес.
43 Пасинком був
Сіггейровим ти,
вовчим пісням
ти підвивав,
лежачи в лісі
попід хатами;
горя дістав ти
пригоршню повну,
брата свого
груди скривавши;
слави зажив ти
справою злою".[31]
Сінфьотлі мовив:
44 "Був ти на Бравеллі[32]
жінкою Грані[33],
з вуздою злотною,
готовий до чвалу;
чимало тобі
довелося, хирлявому,
нести мене в сідалі
схилами пагорбів.
Гумдунд мовив:
45 "Хлопцем тоді ти
безрадісним був,
коли ти доїв
Гулльніра[34] кіз,
іншого разу
велетки Імди
був ти дочкою
в сукні подертій;
волієш ти далі казати?"
Сінфьотлі мовив:
46 "Я почастую
на Фрекастейні
круків голодних
стервом твоїм,
потому як ти
суки і свині
згониш до купи,
щоб харчу їм дати;
тролі з тобою".
Хельгі мовив:
47 "Краще, Сінфьотлі,
ми почнемо
битву велику
на радість орлам,
аніж слова
кидати порожні,
хоч перснелами[35]
сваритись готові.
48 Не схожі на гідних
Гранмара діти,
хоча і брехати
не варто героям:
вони довели
при Моїнсхеймі
дух свій міцний
у борні мечів".
49 Двоє героїв
поїхали геть,
Свіпуд і Свегьод,
аж до Сольхейму
долами вогкими,
темними схилами;
тряслось море мари[36]
від ходу могутнього.
50 Князя зустріли
вони коло міста,
казали - суворий
вождь на підході;
з-на двору став Хьодбродд,
шолома володар,
вершників настрій
своїх він помітив:
"Чом затужили
Хніфлунги[37] нині?"
Гудмунд мовив:
51 "Рушать сюди
моцні човни,
олені колеса[38]
з довгими реями,
щитами великими,
рівними веслами,
то витязі моря,
радісні Ільвінги.
52 Сходить на берег
п'ятнадцять полків[39],
у Согні ж лишилося
цілих сім тисяч,
кинули якір
при Гніпалунді
лані прибою[40]
всі чорно-сині,
вбрані у злато;
сила-силенна
люду зібралась,
не зволікатиме
Хельгі тепер
з тингом мечів[41]".
Хьодбродд мовив:
53 "Хай коні скачуть
до тингу великого,
а Спорвітнір -
до Спанісхейду,
Мельнір і Мюльнір -
до Мюрквіду їдуть;
хай всякий муж
спокій полишить,
чий пломінь смерті[42]
годний разити.
54 Хегні покличте
і Хрінга синів,
Атлі та Інгві,
Альва старого,
готові вони
битву почати;
Вольсунгам буде
опір достойний".
55 Стрілись вони,
битва була там,
мечі спалахнули
при Фрекастейні.
Завжди був Хельгі,
Хундінга Вбивця,
в перших рядах,
де борня точилась,
ласий до битви,
втечі не відав;
мав князь міцний
духу горіх[43].
56 З неба зійшли
діви в шоломах
князю на поміч, -
зброя дзижчала, -
мовила Сігрун,
крилата воїтелька, -
кінь відьми жер
Хугіна харч[44], -
57 "Слава тобі,
радуйся, княже,
Інгві нащадок[45],
і многая літа,
адже здолав
безстрашного ти
вепра, що вразив
страшного для всіх.
58 Конунг, тобі
належать однаково
персні червоні
й діва шляхетна;
слався ти, конунг,
тобі володіти
Хегні дочкою
і Хрінгстадіром,
силою й землями.
Битву завершено".
Примітки і коментарі
Ця пісня є досить пізньою - свого нинішнього вигляду вона набула не раніше другої чверті ХІ століття. Фахівці схильні вбачати в ній відгомін історичних подій V століття, ґрунтуючись на даних топоніміки, що ними рясніє твір. Імовірне місце подій - Данія, Південна Швеція, можливо, південь Норвегії чи балтійська акваторія. Втім, не бракує тут і фантастичної топоніміки: Небесні Гори, Сольфьолль, Снефьолль тощо. Певні стилістичні прийоми - хейті, кеннінги, розмір і ритміка - споріднюють цю пісню з поезією скальдів.
З точки зору сюжету пісня є продуктом поетичної переробки розділів VІІІ (останній абзац) і ІХ "Саги про Вольсунгів". Також у творі присутні посилання на "Сагу про Хедіна і Хегні" (згадано деяких її героїв) і цікавий культурно-антропологічний мотив протистояння воїнських спілок різної просторово-магічної природи, а саме Хундінгів (від hund - "пес") та Ільвінгів (імовірно, від ülf - "вовк"). Певно, не варто шукати тут якихось тотемістичних трактувань - на той час культ звіра-пращура у германців редукувався майже до повного забуття. Продуктивніше, на мою думку, розглянути соціальну семантику образів собаки й вовка.
Тут розривається цікава колізія. Пес і вовк - магічно єдиносущні образи, але геть не тотожні. З одного боку, пес - хатня тварина, друг людини, чого не скажеш про вовка. Простір собаки - це околиця людського простору. Проте, зауважте, все ж - околиця. Пес - не господар на дворі, він - вартовий, він на службі у ґазди. Люди-собаки - молодші, неповноправні члени колективу, чиїм обов'язком є охорона статусного простору. Відтак рід Хундунгів (і, за аналогією, рід супротивників Хельгі, Хьодбродда й синів Гранмара), позначений як собачий, є не надто шляхетним і шанованим. Вольсунги ж, як й Ільвінги, мають досить багато виразних "вовчих" конотацій, що з одного боку маркує їх як нелюдів, мешканців хащ, мало не тролів у людських подобах, себто маргіналів, ще нижчих за статусом від "собак", а з іншого боку - як вільних воїнів, яким не личить займатися господарством. Стосовно них у творі вжито термін "вікінги" (строфа 28), і вжито не у ганебному сенсі, як зазвичай, а навпаки - як ознака героїзму. Також варто відзначити, у який спосіб Сінфьотлі й Гудмунд наносять одне одному магічні удари у суперечці (строфи 33-48): Гудмунд звинувачує Сінфьотлі у дикунстві, братовбивстві, пожиранні падла й безплідності (діти від "вовка"-вікінга не можуть вважатися нормальними людьми, це байстрюки, виродки, він у магічному сенсі неспроможний до зачаття дитини), Сінфьотлі ж закидає Гудмундові пасивний гомосекс, невільницьку працю й сервільність. "Пес" наводить "вовкові" вовчі характеристики, "вовк" же відповідає "собаці" собачими рисами. Коли ж Гудмунд намагається змінити характер звинувачень, закидаючи супротивникові подібні гріхи за принципом "сам такий" (строфа 45), Хельгі втручається у суперечку, бо магічний двобій втрачає сенс.
Із попередньою піснею цей твір ріднить, окрім імені головного героя, мотив "небесної покровительки", валькір'ї, й заразом - коханої героя. Втім, імовірно, не лише це: адже у "Пісні про Хельгі сина Хьорварда" наприкінці сказано - "Хельгі й Свава народилися знову". Почасти ця теза проливає світло на варіативність посмерття у поганській традиції Півночі - очевидно, на певному етапі нордичній міфології був притаманний мотив реінкарнації, тож перед нами вірогідна актуалізація цього мотиву. Хельгі Убивця Хундінга - цілком можливе перевтілення Хельгі сина Хьорварда, валькір'я ж Сігрун, дочка Хегні, може бути перевтіленням валькір'ї Свави.
Втім, це моє вільне трактування певних збігів. Не більше.
[1] Гори Небесні - в оригіналі Himinfjöllum.
[2] Слово "судити", вжите у перекладі, в оригіналі означає "просити" або "наказувати" (báðu, bað); відтак, норни буквально наказали Хельгі довго жити й широко правити.
[3] місяцю зали - кеннінг на позначення неба.
[4] Нері сестра - одна з норн; Нері - ймовірно, ім'я норни.
[5] Ільвінга син - Сігмунд Вольсунг. Ільвінги - легендарна данська династія, але тут ототожнена з Вольсунгами, нащадками Одіна.
[6] часник дарував - обряд передачі зілля має виразну прокреативну семантику ("король-маг", чий архетип описано у хрестоматійній монографії Дж. Фрезера "Золота гілка", отримує плоди землі й, за законом симпатичної магії, владу над врожаєм). Але чи йшлося саме про часник, а чи про цибулю, важко сказати напевно: вжите в оригіналі ítrlauk перекладається словником Вігфуссона-Клісбі як garlic ("часник"), а не як onion ("цибуля"). Втім, обидва види городини вважалися травами шляхетними і чарівними.
[7] Деякі назви дворів можна перекласти. Так, Хрінгстадір й Хрінгстод - це "Персневі Двори", Сольфьолль - "Сонячні Гори", Снефьолль - "Сніжні Гори", Хімінванг - "Небесний Двір".
[8] змій крові (blóðorm) - кеннінг на позначення меча.
[9] буря (...) списів (veðrs (...) geira) - кеннінг на позначення битви.
[10] східка мечів (hjörstefnu) - кеннінг на позначення битви.
[11] Фроді мир - алюзія на еддичну "Пісню про Гротті" ("Gróttasöngr"): її герой Фроді конунг, по-перше, встановив мир на всій Півночі, а по-друге, мав чарівні жорна Гротті, що намололи йому золото, мир і щастя.
[12] Відріра пси - кеннінг на позначення вовків; Відрір - одне з імен Одіна.
[13] Мімір списів - кеннінг на позначення воїна; тут - Хундінг. Мімір - один з асів.
[14] вершниці-діси (dísir suðrœnar) - досл. "діси, що приїхали з півдня", валькір'ї; діси - духи долі, духи-покровителі жіночої статі.
[15] гуділи тятиви (þrymr vas álma) - власне, "шуміли в'язи". З в'язової деревини виготовляли луки, щити й ратовища списів. Крім того, "берестом битви" у поезії позначався воїн. Отже, в будь-якому разі йдеться про гамір битви.
[16] Ісунга вбивця - Хьодбродд; хто такий Ісунг, невідомо.
[17] сяйво морське (ógnar ljóma) - кеннінг на позначення золота.
[18] ...на носі шатро - шатро розбивали на носі корабля і там ночували.
[19] посестри Кольги (Kolgu systir) - кеннінг на позначення хвиль; Кольга - одна з дочок морського велета Егіра. Хвилі вважалися втіленням його дочок.
[20] Егіра дочки - хвилі.
[21] мореконі (stagstjórnmörum) - кеннінг на позначення кораблів.
[22] Ран - велетка, дружина Егіра.
[23] хвиль олень (gjálfrdýr) - кеннінг на позначення човна.
[24] ...на щоглу підняв // щита він червоного - щит, оббитий червоною шкірою, піднятий на щоглу, трактувався як знак ворожих намірів, а білий щит - мирних.
[25] ...серед каміння // ти плазував - на каміння кидали трупи ворогів на поживу вовкам. Семантика цієї норвезької традиції, на мою думку, еволюціонувала від похоронного обряду, наукова назва якого геть вилетіла мені з голови, і який полягає у виставлянні мерця на поталу різним стерв'ятникам, а ховалися самі очищені кісточки (у Європі нібито не відомий, але подібне практикували іраномовні народи), до своєрідного способу магічного знищення супротивника, що залишився без належного поховання, чи й до жертвопринесення вовкам - священним тваринам Одіна, духам-покровителям вікінгів (можливий відгомін тотемізму).
[26] У строфі 38 Сінфьотлі порівнюється з вовком, що пожирає мертву плоть.
[27] Скесса (skass) - специфічне ісландське слово на позначення троля жіночої статі.
[28] Всебатько (Álföður) - одне з імен Одіна.
[29] ейнхерії (einherjar) - воїни, полеглі у битвах, обрані до Вальхалли, де вони весело проводять час у бенкетах та воїнських управах, чекаючи на останню битву Рагнарьок.
[30] У строфі 41 Сінфьотлі тричі проклинає Гудмунда: по-перше, приписавши йому пасивний гомосексуалізм, по-друге, жіночу здатність народжувати дітей, і, по-третє, нелюдську природу, адже народилися вовки, а не людські діти (втім, це може вказувати й на "вовчу" натуру самого Сінфьотлі як їхнього батька).
[31] Строфа 43 являє собою стислий поетичний переказ розділу VІІІ "Саги про Вольсунгів".
[32] Бравелль (варіант - Бравелла) - ймовірно, затока Бровікен (коло Норчеппінгу в Швеції), де у середині VІІІ століття відбулася між свеями й західними гаутами під керівництвом Сігурда Персня з одного боку й данами та східними гаутами під началом Харальда Бойового Зуба. Коли вірити Саксону Граматику, дани програли, а Сігурд Перстень завоював Данію. Втім, учені ставлять під сумнів історичність цієї битви.
[33] жінка Грані - кеннінг на позначення кобили. Грані - кінь Сігурда Вольсунга.
[34] Гулльнір - якийсь велет.
[35] перснелами (hringbrotar) - кеннінг на позначення королів. Походить від звичаю ділити здобич і взагалі золото між дружинниками: конунг ламав персні з коштовних металів і роздавав рештки вірним людям. Варто додати, що йдеться власне не про перстеники, що надіваються на персти, від чого й назва прикраси, а передусім про масивні ручні браслети.
[36] море мари (mistar marr) кеннінг на позначення повітря, простору.
[37] Хніфлунги (Hniflungum), ще Ніфлунги - досл. "Люди Туману", від nifl/hnifl - "туман". Цей етнонім має широке семантичне поле. Так, у німецькій традиції терміном Nibelungen (від Nebel - "туман") позначаються як гноми, яким належать скарби, що їх згодом забрав у них Зігфрид, так і подальші власники цих проклятих скарбів - і сам Зігфрид, і, по його смерті, королі з Вормсу та їхній радник Хаген Троньє. Туман є недвозначним маркером хтонічного простору, країни мерців, відтак кожен, хто володів тим золотом, сам робився мерцем у магічному сенсі. У скандинавській традиції Хніфлунгами спочатку йменували Вольсунгів, але згодом цей термін поширився на будь-який героїчний рід (подібно до таких термінів, як сіклінги, будлунги, лофдунги тощо). Тут Хніфлунгами названо синів Гранмара.
[38] олені колеса (rakka-hirtir) - кеннінг на позначення кораблів. Словом rakka позначається зокрема колесо, на якому вітрило обертається довкола щогли.
[39] ...п'ятнадцять полків (fimtán fólk) - тут під fólk слід розуміти не народ, а військо від фюльку, народу, підпорядкованого Хельгі. Така от поетична гіпербола.
[40] лані прибою (brimdýr) - кеннінг на позначення кораблів. Можна перекласти і як "мореолені", й навіть як "морецапи": словом dýr позначається загалом різна гірська копитна звірина.
[41] тинг мечів (hjörþing) - кеннінг на позначення битви.
[42] пломінь смерті (benlogum) - кеннінг на позначення меча (власне, "пломінь убивства").
[43] духу горіх (móðakarn) - кеннінг на позначення серця (вар. "духу жолудь").
[44] ...кінь відьми жер // Хугіна харч - "конем відьми" названо вовка (див. примітку до прозового фрагменту між строфами 31 і 32 "Пісні про Хельгі сина Хьорварда"); Хугін ("Розум") - один з круків Одіна (інший - Мунін, "Пам'ять"), відтак його харч - стерво.
[45] Інгві нащадок - себто нащадок Фрейра. Під іменем Інгві це божество шанували й вважали своїм пращуром деякі західні германці; також його вважають родоначальником Інглінгів, династії данських та шведських королів. Це викликає подив: адже ні Ільвінги, ні Вольсунги не були нащадками Інгві-Фрейра (Вольсунги - нащадки Одіна, як уже було сказано). Тож Хельгі, як згодом і Сігурда, було втягнуто у скандинавську родословну.